Обдаровані діти:проба пера

На конкурс, присвячений Т.Г.Шевченко.

 Ацегейда Софія. 7-Б. 

Про злість і ненависть – забувайте,

Добро й милосердя скоріше згадайте:

Вони зустрічаються рідко в житті,

Люди, прагнучи влади, плюють в душі.

Я¹ стала свідком такої події:

Кіт, не маючи на дім надії,

Шукав притулку в під’їзді,

Та, може, чого попоїсти.

Жінка одна віником його ганяла,

А сусідка додому котика забрала,

Покупала, приголубила, нагодувала

Та Сніжком з легкої руки назвала.

Котик жив у неї довго,

Доки не пішов до Бога...

Якось бачила я із вікна –

Хлопчина впав з велосипеда.

Узявши бинт, до нього жінка підійшла,

Хлопцю підвестись допомогла.

Промивши рани і наклавши бинт,

Підкрутила на велосипеді гвинт.

Хлопець «дякую» сказав, велосипед підняв,

І повільно додому пошкульгав.

Хоч, Тарас неволі зазнав,

Всеж доброту він відчував.

І співчуття було в дитячі роки

Що підтверджують такії строки:

«І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!..

А дівчина при самій дорозі,

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу – прийшла привітала,

Утирала мої сльози і поцілувала.

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.»

Отож мораль тоді:

Будь милосердним, добрим, і це відгукнеться у житті...

**************************************************************

Вірш, приурочений, твору В.Стельмаха. ......

Там гуси-лебеді летіли

І крила їх щось гомоніли,

І, як казав дідусь Дем’ян,

Вони несли весну й життя.

А сонце золоті ключі мало

Та ними Землю відмикало,

Яку бабуся так любила

І з нею часто говорила.

Взялась Михайлика привчати

Любити землю й поважати.

Роину хлопчик велику мав

І кожен з них чомусь навчав.

Дід його хист до праці мав,

А це – Михайлик переНа конкурс, присвячений Т.Г.Шевченко. Ацегейда Софія. 7-Б.

Про злість і ненависть – забувайте,

Добро й милосердя скоріше згадайте:

Вони зустрічаються рідко в житті,

Люди, прагнучи влади, плюють в душі.

Я¹ стала свідком такої події:

Кіт, не маючи на дім надії,

Шукав притулку в під’їзді,

Та, може, чого попоїсти.

Жінка одна віником його ганяла,

А сусідка додому котика забрала,

Покупала, приголубила, нагодувала

Та Сніжком з легкої руки назвала.

Котик жив у неї довго,

Доки не пішов до Бога...

Якось бачила я із вікна –

Хлопчина впав з велосипеда.

Узявши бинт, до нього жінка підійшла,

Хлопцю підвестись допомогла.

Промивши рани і наклавши бинт,

Підкрутила на велосипеді гвинт.

Хлопець «дякую» сказав, велосипед підняв,

І повільно додому пошкульгав.

Хоч, Тарас неволі зазнав,

Всеж доброту він відчував.

І співчуття було в дитячі роки

Що підтверджують такії строки:

«І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!..

А дівчина при самій дорозі,

Недалеко коло мене

Плоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу – прийшла привітала,

Утирала мої сльози і поцілувала.

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до води.»

Отож мораль тоді:

Будь милосердним, добрим, і це відгукнеться у житті...

Вірш, приурочений, твору В.Стельмаха. ......

Там гуси-лебеді летіли

І крила їх щось гомоніли,

І, як казав дідусь Дем’ян,

Вони несли весну й життя.

А сонце золоті ключі мало

Та ними Землю відмикало,

Яку бабуся так любила

І з нею часто говорила.

Взялась Михайлика привчати

Любити землю й поважати.

Роину хлопчик велику мав

І кожен з них чомусь навчав.

Дід його хист до праці мав,

А це – Михайлик переймав,

І, коли онук його смішив –

Від сміху дід, аж сльози лив.

Він так приязно сміявсь,

Руками він за тин тримавсь.

Мати – навчала доброти,

Казала: «все живе – люби».

Мишко умів читатит не за віком,

Читав книжки заради втіхи,

Хлопчина настільки вчитися любив,

Що босоніж до школи він ходив.

Отак ішли роки дитячі,

За що ми Стельмаху і вдячні.ймав,

І, коли онук його смішив –

Від сміху дід, аж сльози лив.

Він так приязно сміявсь,

Руками він за тин тримавсь.

Мати – навчала доброти,

Казала: «все живе – люби».

Мишко умів читатит не за віком,

Читав книжки заради втіхи,

Хлопчина настільки вчитися любив,

Що босоніж до школи він ходив.

Отак ішли роки дитячі,

За що ми Стельмаху і вдячні.

*********************************************************************
*********************************************************************

Вірш на конкурс

«Ода юним олімпійцям!»

Толстих Анжеліка (7-Б)

Очі сповнені поваги,

в планах ваших тінь добра.

Юнаки! Пишаюсь вами.

Олімпійці! Вам-ура!

Ви прославите країну,

закарбуєте в віках

нашу неньку-Батьківщину,

бо вам невідомий страх.

Лиш вперед, до перемоги!

Ми ж підтримаємо вас.

Не звернути б вам з дороги,

перше місце! Вищий клас.

Вас Таких уже багато,

тож, не подолають нас.

Нумо разом и завзято!

...Перемоги безліч раз.

В вас ми віримо душею,

Олімпійці у строю.

Разом: "Слава Україні"!

Ми за ненечку свою.

*****************************************************************

Вірш до твору М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять…»

Толстих Анжеліка

Оживились рідні очі,

пролетіли журавлі.

В тихі води,ясні зорі

відірвавшись від зелі.

В мерехтливій позолоті

сонця ясного ключі.

Відмикає ними землю

Вдень, проснувшись від ночІ.

І бринить срібляста скрипка,

В невідомій далені.

Журавлі, змахнув крилАми

Весну принесуть мені.

ген того села старого

огортає передзвін...

Гуси-лебеді в дорозі

вам мій лагідний уклін.

Принесли життя на крилах,

з сірих і сріблястих хмар.

Дякую вам полохливі,

за ваш рідкий, щедрий дар.

Хай тепер літА зміняють,

хай років біжить річок,

Моє серце не забуде

На подвір`ї тих каок.

В котре сонце визирає

Знову вЕсни на душі

І крило знайоме грає...

Гуси-лебеді мої.

--------------------------

***************************************************************
***************************************************************

Ода юним олімпійцям України

Аверіна Анна (7-Б)

Хай олімпізм життєвим стане кредо

І чесна гра вам радість принесе,

Досягнення хай будуть медом,

Який ви з задоволенням з’їсте!

А олімпійський дух нехай ніколи не згасає

І буде поштовхом до самовдосконалення завжди

Змагання поважати інших вас навчає

Та чесно до своєї цілі йти.

Я вам бажаю радість від зусиль відчути

Та олімпійські цінності залишити в душі

І прізвище своє почути

Серед призерів. Це ж ви мали на меті?